Першими героями проекту стало подружжя Ольги Сумської та Віталія Борисюка. У подвійному інтерв’ю пара розповіла про кохання, труднощі, що траплялися на шляху становлення їхньої сімʼї, та що для них означала поява спільної дитини.
Ольга Сумська та Віталій Борисюк
— Розкажіть, як ви познайомилися зі своєю другою половинкою?
Ольга Сумська:
Я згадую період знайомства як найщасливіший момент у моєму житті, адже наші почуття народилися під час репетиції мюзиклу «Кандід» – це був перший мюзикл такого масштабу в Україні. Просто неймовірні спогади. Ми отримали головні ролі і грали закоханих. Вийшло так, що почуття, які були закладені в сюжеті самим Вольтером, переросли в життя – в нашу особисту історію. Ми проводили на репетиціях весь день, тому бурхливий роман розвивався на очах наших колег, а я на той час ще була заміжня. Думаю, що Господь недарма нас поєднав саме в такій романтиці. Згодом, щоб одружитися, нам знадобилося доволі багато часу, адже ми жили в цивільному шлюбі близько п’яти років, а на шостий вирішили офіційно зареєструвати стосунки. Це відбулося з моєї ініціативи, бо я наполягала на узаконенні нашого кохання, а також це було потрібно для вирішення різних побутових питань. Віталій не дуже любить це згадувати, адже мені здається, якби я не запропонувала, то він би не наважився. Більшість чоловіків бояться зробити цей відповідальний крок.
— Чому ваша мама скептично сприймала Ольгу?
Віталій Борисюк:
Мама трохи скептично ставилася до того, що Ольга була розлучена і мала маленьку дитину. До того, я теж був розлучений. Тому, звісно, як будь-які батьки, мама переживала і дуже непевно ставилася до цього всього. Пізніше вона прийняла Ольгу і її дитину Тоню, як рідну онучку. Якщо починати з самого початку, то мама загалом була проти мого вступу в театральний. Після школи я вступив у Політехнічний університет, потім перевівся на вечірній, пішов в армію, а згодом взагалі пішов з університету. Пізніше почав займатися науковою роботою, а згодом зрозумів, що все це не моє і вступив у театральне. Там познайомився з Ольгою, і ми почали спочатку жити разом з батьками, а потім вже окремо. Я вважаю, що хоч якими б добрими та чудовими були батьки, всі мають жити окремо. Бувало, що й у нас виникали якісь рутинні питання, але головне – вчасно їх вирішити і не розгортати до великих масштабів. Якихось глобальних конфліктів у нас із Ольгою не було.
— Що для вас означає бути разом протягом 10 років?
Ольга Сумська:
Стосовно цього однозначно щось говорити дуже важко. До речі, VIVA! – єдине видання в Україні, яке причетне до нашого шлюбу кожні 10 років, оскільки нашому шлюбу вже 30. Були неймовірні фотосесії, коли наша донька Ганнуся тільки народилася, а пізніше – як вона подорослішала. Усі фотосесії є в наших сімейних архівах, і це дуже цінно для нас. Що таке 10 років разом? Це дуже мало, щоб визначити та щось зрозуміти, тому давайте говорити про те, що таке 30 років. Так чи інакше все прописано в небесній канцелярії. На кожного є особиста справа, і якщо Господь парує, а пазли сходяться – то це означає, що потрібно берегти свою другу половинку. Взагалі кожне подружжя за ці багато років проходить багато випробувань, як і ми. Нам із чоловіком точно є що згадати. Бували періоди, коли багато штормило, а це означає, що стосунки мають хороший градус. Бувало навіть, коли такі бурхливі періоди призводили до того, що ми хотіли розлучитися, але все це лише змінює шлюб. Тому десять, двадцять, тридцять років пролітають непомітно. Якщо почуття справжні, тоді ти з людиною 30 років, як один день – це і є справжнє кохання.
— Чи були у вас кризові ситуації в стосунках? Як переживали їх?
Віталій Борисюк:
Звісно, як і в будь-якій родині. Були випадки, коли доходило до навмисне розбитого посуду. Оля мені досі згадує чеський червоний кришталевий графін, який я кинув об стіну. Ми актори, і в нас буває всяке. Іноді мені навіть здавалося, що італійські родини нервово стоять осторонь. Не один раз ми навіть кричали, що розходимось, але жодного разу не доводили це до кінця. Мабуть, існує якась сила, яка нас обʼєднує і тримає разом. Зараз найголовніше, що в нас є, – це наші діти і онуки. Заради них ми здатні на нереальні речі, і це теж обʼєднує нас. Бували смішні моменти, коли під час сварки хтось з нас проживав якусь емоцію і ловив себе на думці, що треба її запамʼятати для майбутньої акторської гри. Це особливості нашої професії, і ми навчалися так жити.
— Як на вашу сімʼю вплинула поява дитини?
Ольга Сумська:
Народження Ганнусі вплинуло на наш шлюб кардинально, адже в той період, коли я завагітніла, наші стосунки перебували на роздоріжжі. Була навіть історія, яка могла нас розлучити, і це абсолютно нормально. Якщо зазирнути в шафу до кожної родини – там знайдеться свій скелет. Віталій надзвичайно зворушливо поставився до моєї вагітності. Особливо коли мені було дуже важко після кесаревого розтину. Він опікав мене та турбувався про дитину. Мене вразило, наскільки сильно в нього закладений ген батьківства та розвинуте батьківське почуття. Він став для дитини не просто батьком, а другою мамою. Взяв на себе половину обовʼязків, прокидався серед ночі й повністю опікувався дитиною. Він мене беріг, і я дуже вдячна йому за це. Адже навіть тоді, коли мені потрібно було повернутися до зйомок, завжди допомагав. Відчуваю провину за це, адже коли він був з Ганнусею, пожертвував своєю кар’єрою. Але я обожнюю в ньому саме батьківство. Це невід’ємна складова нашого подружнього життя.
— Чи шкодуєте ви про те, що створивши родину, не змогли творчо реалізуватись настільки добре, як Ольга?
Віталій Борисюк:
Я ціную те, що Оля настільки класно реалізувалася в професії акторки. Особливо її знаменита роль Роксолани. Якимось чином заздрити їй чи порівнювати наш успіх зовсім непрофесійно. Вона гарна жінка, яка заслужила все те, чого досягла, і я готовий її в цьому повністю підтримувати. У нашій сімʼї чоловік я, і саме я маю робити все, щоб моя дружина була щаслива. Ольга для мене зараз актриса номер один, кількість її прихильників дуже велика, і це все плоди її праці. Для мене надзвичайно приємно розділяти з нею цей успіх і робити все для подвоєння кількості наявних нагород.
— Які традиції ви створили у своїй родині? Як відбувався період їх становлення?
Ольга Сумська:
Найголовніша традиція, яка є в нашому подружньому житті, – це бути разом. Але в нас не завжди так виходить, тому що іноді я від'їжджаю на гастролі, а іноді він. Насамперед я надзвичайно ціную у своєму чоловікові те, що він сім’янин, адже таких чоловіків дуже мало. Для мене цінне, що він любить свою родину, не ходить по казино і не крутить шашні на стороні. Хоча мій перший чоловік саме таким і був – 100% бабій. Лише зі мною він змінився і вже ні на кого не дивився. Про нього ходили такі чутки, і мама попереджала. Але мене це не зупинило. Доля скерувала по-своєму, щоб народилася наша спільна донька Антоніна. Загалом, якщо говорити про дітей, то найбільше я шкодую про те, що не народила третю дитину. Це таке щастя, коли ти носиш під серцем маля, а потім годуєш грудьми. Нічого в світі не може бути прекрасніше. Але час швидкоплинний. У мене вже є онуки, вони моє продовження, а я розчиняюся в них. Пригадую свої відчуття, коли вперше приїжджаєш до доньки в пологовий і береш на руки дитину. В ці секунди розумієш, що це не донька, це твоя онука! Я б хотіла надихнути жінок, які не наважуються народжувати, – обов’язково робіть це!
Фото з особистого архіву Ольги Сумської і Віталія Борисюка
